Двадцять років старенька  Бабуся жила очікуванням дива, очікуванням повернення єдиного онука, якому  присвятила все своє життя. Але коли він, нарешті, приходить, вона проганяє його.
Чому це сталося…?  Що штовхнуло її на цей вчинок…?

На схилі своїх літ вона, як і всі у залі,  зрозуміли просту і водночас складну істину: близькі люди - це ті люди, які по-справжньому роблять  життя  людини наповненим добром,  а не ті, хто все  життя шукає лише вигоди для себе, використовує всі засоби для досягнення цієї мети.

У наш час, коли змиті межі між добром і злом, коли насильство, жадобу до наживи прагнуть увести в розряд чесноти , спектакль вчить  бути розбірливим, уважним , чуйним до людей.

Вистава  змусила також  кожного  глядача по- іншому подивитися на життя, на вічні людські цінності.  Зрозуміти ще  одну істину : сильні люди, як і дерева,  вміють протистояти негоді, ніколи не ламаються і не згинаються під вагою життєвих негараздів, а головне -  до кінця своїх днів залишаються стійкими, не перекладають свої страждання на плечі  близьких.

Спектакль викликав море вражень, емоцій, переживань… Вдячні глядачі зі слізьми на очах стоячи аплодували своїм улюбленим і  талановитим  акторам, довго не  відпускали їх зі сцени.

Ветерани  щиро вдячні всім , хто долучився до організації поїздки до театру, зокрема  Плівачук К.В, заслуженому вчителю України, кандидату педагогічних наук, яка постійно працює  з ветеранами, організовує для них  вогники, зустрічі. А особливо вдячні депутату обласної ради, приватному підприємцю Скрипі В. І. який  безкоштовно виділив затишний, комфортабельний автобус та водію Олександру Мукалу за прекрасне і чемне  обслуговування під час поїздки.

Олексій Нагула , голова районної ради профспілки працівників освіти