 |
З 26 червня по 01 липня 2014 року 45 педагогів Сквирського району здійснили захоплюючу мандрівку мальовничими куточками Західної України.
|
З 26 червня по 01 липня 2014 року 45 педагогів Сквирського району здійснили захоплюючу мандрівку мальовничими куточками Західної України. Розпочався маршрут з Кам’янця-Подільського, де гармонійно поєдналися надбання багатьох культур і народів – історико-архітектурного комплексу старого міста та фортеці, Кафедрального костелу, Вірменського кварталу, Турецького бастіону, Замкового моста.
Зачарував екскурсантів і німий свідок історії – Хотинська фортеця. Упродовж наступних днів автобусний маршрут пройшов через Яремче, Яблунецький перевал, с. Ділове (географічний центр Європи), Солотвино, Криворівню, Вижницю, Косів, Чернівці.
Але найбільше вразило освітян району сходження на найвищу вершину України – гору Говерлу.
Здавалося, що подолати більше чотирьох кілометрів вгору і стільки ж назад – нереально.
Та крок за кроком, метр за метром – і вершину подолано, на якій замайорів жовто-синій прапор з написом «Освітяни Сквирщини за єдину Україну!» І навіть дощ із вітром під час спуску з вершини не змогли зіпсувати позитивні емоції!
«У Карпати за туманом»
Після суворої зими, клопіткої весни нарешті настало довгождане літо.
З нетерпінням чекали освітяни 24 червня, коли 48 відпочивальників вирушили у Карпати для проведення екскурсійно-туристичного семінару профспілкового активу Сквирського району «Підкорення Говерли», присвяченого Дню Конституції України.
Першим освітяни відвідали славне старовинне місто Кам’янець-Подільський. Мали нагоду познайомитися з історико- архітектурним комплексом старого міста, де гармонійно поєдналися надбання багатьох культур та народів, доторкнулися серцем і розумом до стін і пам’яті славнозвісної фортеці.
Далі на усіх чекав таємничий Хотин. Після оглядової екскурсії містом багато цікавого і героїчного «розповів» німий свідок історичних подій – Хотинська фортеця.
У Яремче учасників семінару радо зустріли адміністратор Світлана і обслуговуючий персонал туристичного комплексу «Вуйко». За справжньою гуцульською вечерею в хаті-колибі з вітальним словом звернувся голова Яремченської ради профспілки Д.М.Федюк. Дмитро Михайлович зазначив,що за всі роки міцної співпраці сквирян, які щиро полюбили краєвиди, культуру, звичаї карпатського краю, по-справжньому люблять і завжди чекають.
Велике задоволення і гарний настрій подарував сімейний гурт «Веселі музики». Під супровід трембіти, цимбал, сопілки, саксофону, акордеону і величезного барабану разом із музиками співали сквиряни. Відомі і дорогі серцю українські пісні лунали в унісон. Потім були танці…Швидкі й запальні, як високогірні річки. Щемливі і зворушливі , як саме життя. Ставши у коло, обійнявшись дружно танцювали коломийку. І кожен відчував: ось вона, сила єдності.
Другий день перебування в Карпатах приніс сквирянам незабутні враження, неймовірні відчуття і невимовне щастя: найвища вершина, найвища точка України – гора Говерла висотою 2061 м підкорена. На вершині серед багатьох прапорів заяснів ще й прапор Сквирщини. Радості не було меж! Забулися синці, фізична втома. Не дошкуляв ні мокрий одяг, ні взуття. Сяяли щастям очі. Це був справжній успіх, перемога кожного над собою. Гордо і охоче підписалися всі на синьо-жовтій «Стрічці переможця», яка віднині прикрашатиме стіни відділу освіти і буде символізувати силу духу і наполегливість.
Досвідчений інструктор, екскурсовод, поет і письменник Роман Михайлович Киселюк був вражений силою духу, мужністю і стійкістю, взаємопідтримкою і взаємовиручкою освітян Сквирщини. На добру згадку подарував збірки своїх творів.
Після важких, але солодких випробувань у місті Ворохта учасників семінару гостинно зустріла адміністрація Дитячого оздоровчого комплексу «Україна», а чемні кухарі пригостили смачною вечерею.
Варто зауважити, що вже цього року з 1 липня діти Сквирщини зможуть відпочити і оздоровитися в «Україні», де на них чекатимуть п’ятиразове харчування , затишні кімнати з усіма зручностями, спортивний зал, ігрові майданчики, цікаві справи, захоплюючі екскурсії і веселі розваги, а найголовніше – цілюще гірське повітря.
Третій день обіцяв бути цікавим і пам’ятним. Своєю красою вразило місто Рахів, яке називають серцем Карпат, а ще «гуцульським Парижем».
У селі Ділове – географічному центрі Європи – учасники екскурсійно- туристичного семінару сфотографувалися напам’ять, скуштували сир і бринзу, посмакували кавою у колибі-музеї. Не перестаєш дивуватися, який талановитий український народ, байдуже у якому куточку ти живеш.
Минувши Яблунецький (Татарський )перевал, висота якого 931 м над рівнем моря, сквиряни побували у селі Біла Церква. Вразило те, як багато і розкішно живуть селяни – і все це завдяки праці людських рук. Потім учасники семінару ознайомилися з бальнеологічним курортом Солотвино, який славиться соляними шахтами, солоними озерами, які часто називають «справжнім українським Мертвим морем».Досхочу накупавшись, добре пообідавши, переповнені новими відчуттями і враженнями повернулися до Яремче. Дорогою усі милувалися красою гір, прямовисними річками з гучними водоспадами, розкинутими далеко в горах поодинокими хатинами.
Гостинно зустріла сквирян приватна пивоварня в с. Микуличин. Від покоління до покоління передавалися рецепти виготовлення пива «по-гуцульськи».Майстри своєї справи донині свято бережуть їх.
Останній четвертий день у карпатському краї… Навіть небо плакало, не бажаючи відпускати бажаних гостей. Позаду лишилося Яремче, помахав услід затишний і привітний туркомплекс «Вуйко», попереду усіх чекала подорож чарівним Прикарпаттям. Щедрими дарами лісів, витворами людських рук зустріла нас Верховина. Знову приємно вразив Косів. Сквиряни уже побували в музеях УПА, етнографії та побуту Прикарпаття. Нині ж усіх запросили до Косівського інституту декоративного мистецтва. Освітяни змогли не лише познайомитися з системою навчання, викладання, поспілкувалися з викладачами, студентами, привітали випускників, яким саме вручили дипломи, а ще й помилувалися виробами учнів і викладачів інституту. У музеї зібрані унікальні вироби зі шкіри, дерева, кераміки, заліза. Ловиш себе на думці: якщо в Україні є такі майстри, то у неї гарне майбутнє, було б тільки мирне небо над головою.
Чернівці – одне з небагатьох міст України, яке справедливо вважається перлиною архітектури. У цьому учасники семінару могли переконатися на власні очі. Старе місто вразило цілісним, майже незайманим штамблем ХІХ - початку ХХ століття. Нікого не залишило байдужим відвідування Чернівецького обласного меморіального музею Володимира Івасюка. Зі сльозами на очах слухали усі зворушливу розповідь екскурсовода, поетеси і письменниці Олени Володимирівни Логінової про вірного сина українського народу, життя якого обірвалося так трагічно і так несподівано. Поруч із світлинами, записниками, грамотами, дипломами – вирізьблений дерев’яний метелик. Такий гарний, такий оригінальний, але чомусь із опущеною голівкою. Це подарунок музею, адже життя Володимира Івасюка, дійсно, можна порівняти із коротким, але таким прекрасним життям метелика.
Незабутні враження лишилися після відвідин Чернівецького університету, колишньої Резиденції православних митрополитів Буковини та Далмації. Це один із кращих архітектурних витворів Європи. Серед такої краси усі студенти мають навчатися лише на відмінно.
Романтичною і неповторною прогулянкою єдиною пішохідною вулицею Ольги Кобилянської (колишньою Панською) закінчився останній день перебування в Карпатах.
Водії-перевізники Тетіївського автопарку, справжні професіонали своєї справи: Микола Андрійович та Віталій Васильович, везли сквирян додому. Поверталися втомлені, але по-дитячому щасливі. Північ… Новий день. 28 червня – День Конституції України. Усі вийшли з автобуса, із глибокою любов’ю і щирим піднесенням заспівали Гімн України.
Кілометр за кілометром непомітно збігали. Ще трохи – і ось вона – Сквира. Зеленокудра, облюбована Шевченком, оспівана Рильським. Можливо не за європейськими стандартами, але така рідна, дорога. Схилені дерева, які радо тебе зустрічають, знайомі обличчя. ..Ось вона Батьківщина, дорогий серцю край.
Від усіх, хто мав щастя бути учасниками екскурсійно-туристичного семінару «Підкорення Говерли» хочу подякувати начальнику відділу освіти Сквирської РДА Олександру Вікторовичу Заболотному за підтримку усіх добрих справ і починань, небайдуже , батьківське ставлення до освітян Сквирщини. Міцного Вам здоров’я і процвітання у всьому!
Низький уклін голові районної профспілки освіти і науки Олексію Андрійовичу Нагулі, щира дяка за організацію такого змістовного відпочинку, за тепле слово, усмішку і жарт. Натхнення Вам і оптимізму!
Руслана Рокоча, член профкому Пустоварівського НВК |
