 7 січня – особливий день у новорічних святкуваннях нашого народу. Цього дня духовна радість обіймає кожного з нас і ми прославляємо одну з найвеличніших подій історії, сповненим радості привітанням – «Христос рождається – славімо його!».
Різдво Христове належить до великих християнських, так званих дванадесятих свят, які відзначаються досить урочисто. За біблійними свідченнями цього дня народився Син Божий – Ісус Христос, якого люди вірять вже два тисячоліття.
Разом із вірою Христовою в Україні та за її межами набули поширення такі народні традиції, як колядування та щедрування. Коляда – це своєрідний гімн Христу, оспівування його народження. У щедрівках же славлять природу та закликають весну. Першими оповісниками народження Христа в різдвяних обрядах у давнину і сьогодення є діти та підлітки, які обходили ватагою оселі, співаючи колядки та щедрівки. Колядників чекали з нетерпінням і щедро віддячували їм яблуками, горіхами, бубликами, солодощами.
Вважалося, чим більше дітей завітає до хати, тим щедрішим для її господарів буде новий рік. Колядували, як правило, лише хлопчаки: дівчатка у різдвяних обрядах участі не брали, оскільки за давнім віруванням на великі свята першими мають з'являтися представники чоловічої статі. Проте згодом традиції трансформувалися і дівчатка теж долучилися до святкувань.
Різдву, за церковним статутом, передує чотиритижневий піст. У цей час виконувалися всі хатні роботи: світлицю білили, прибирали розписами, вивішували найкращі рушники, розкладали килими. Покуття оздоблювали особливо урочисто й прикрашали запаленою свічкою чи лампадою. Тут ставили перший символ усіх трьох зимових свят – дідух (сніп з колосків жита чи пшениці, зібраних наприкінці жнив). Зерно з дідуха зберігали до весни, примішуючи потім до посівного – для забезпечення багатого врожаю.
Переддень Різдва – Святвечір (або Багата кутя) починається з появою на небі першої зірки. У цей день піст був особливо суворим. Крім куті на столі обов'язково стояли 12 страв: грибні, ягідні, пиріжки з квасолею чи капустою, смажена риба, борщ з рибою і грибами та ін. Першою починати потрібно їсти кутю – найголовнішу обрядову їжу, неодмінний символ різдвяно-новорічних свят. Далі годиться скуштувати всіх страв, запиваючи їх узваром.
Під час вечері у давнину батько виходив з кутею на двір і кликав: «Морозе, морозе, йди до нас кутю їсти. Якщо не хочеш, то не йди. Не морозь ні ягняток, ні поросяток, ні теляток». У такий спосіб ніби задобрювали сили природи, щоб майбутній врожай був гарним. Кутю також кидали в криницю або річку, щоб не було посухи.
Посуд од пісних страв ретельно мили, оскільки наступна їжа вже мала бути скоромною. Починалося різдвяне розговіння.
Завершивши обрядову вечерю, діти після спочинку розносили гостинці своїм родичам. Ті з нетерпінням чекали бажаних гостей. Нарешті з'їжджалася вся родина й сідала за святковий обід, який тривав допізна.
Потім знову все оживало – починалося колядування. У різних регіонах воно проводилося по-різному: та Покутті колядували ще напередодні Різдва, на Лівобережжі – першого дня, а на Поділлі – водили ватаги лише другого дня свят.
Особливо радісним було Різдво для дітей. Ватаги хлопчаків ходили по хатах з вертепом – маленьким ящиком, обклеєним кольоровим папером, де за допомогою ляльок, закріплених на осі, розігрувалися вистави, що складалися з двох частин. У першій частині розігрувалися сцени, пов'язані з народженням Христа і біблійними персонажами; друга, світська, включала до свого сюжету житейські історії про Добро і Зло.
Різдво Христове – це справжнє свято любові, яке щиро шанується сьогодні. Різдво закликає нас до внутрішнього відродження, до оновлення усього сущого: людини, сім'ї, нації, держави, всесвіту. Це свято щораз учить нас шанувати людей і зберігати природу.
Щиро вітаємо вас з Різдвом Христовим! Бажаємо сімейного затишку та тепла. Нехай яскрава різдвяна зірка об’єднає усіх нас! !
Відділ інформаційно-аналітичного забезпечення ЦК Профспілки |
