У народі ще це свято називають Калита. Воно вважається власне парубочим святом, оскільки у Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити різні збитки, які їм пробачаються. Дівчата цієї ночі ворожать і можуть дізнатись свою долю.

За давніми традиціями молодь сходилися до однієї хати ввечері на вечорниці – жартували, оповідали цікаві історії, грали в різні ігри, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили.

Вечорниці – раніше поширений вид відпочинку юнаків та дівчат. На них молодь ближче знайомилася і пару собі вибирала. Дівчата приходили раніше і разом із господинею хати готували святкову вечерю. А після заходу сонця надходили парубки, розсідалися по світлиці і тоді розпочиналося дійство. 

Найдивовижніші оповідки розповідали старші парубки, вставляючи поміж тим всілякі жарти, щоб наймолодші дівчата не заспали, адже треба було 12-ї години ночі дочекатися, щоб наворожити собі свою доленьку...

Чого тільки хлопці не вигадували, щоб дівчатам збитки зробити: біля хати ниткою снують вулицю, по якій з вечорниць дівчата додому повертаються; ставлять опудала, «гарбузячі голови» зі свічками.  

У багатьох регіонах знімали ворота, залишаючи неподалік, закривали шибки, аби господарі проспали… Проте за ці бешкети їх не сварили, адже це їхня парубоцька ніч.

Андрій Первозванний також вважається покровителем морського мистецтва, оскільки перед тим, як стати апостолом, був рибалкою.

Наші предки продовжували на Андрія прислухатись до води. Якщо в колодязі тихо – хороша зима буде; а якщо шумить – треба готуватися до морозів та хуртовин.