|
Ярмульська
Іванна Володимирівна 
Народилася 1987 року у м.Сквирі.
З 1995 року почала відвідувати літературну
студію «Рідне слово», членом якої була до закінчення школи.
У 2011 закінчила Інститут
української філології Національного
педагогічного університету імені М.П. Драгоманова за спеціальністю «Вчитель
української мови та літератури, світової літератури, російської мови».
Працює
вчителем української мови та літератури, російської мови, світової літератури в
НВК «Сквирський ліцей – загальноосвітня школа І-ІІ ступенів».Дипломант
багатьох літературних конкурсів.
Твої руки
Торкнись
до губ моїх рукою
І
я залишуся з тобою,
На
день, на ніч, на все життя…
І
байдуже, що скажуть люди,
Мені
гріха за те не буде,
А
буде тільки каяття…
Ночей
недоспаних сумління,
Думок
печальних павутиння,
Враз
твої руки розірвуть.
І
сльози впадуть на обличчя,
Бо
ми з тобою вічні. Вічні!
А
вічність – це єдина суть…
Колись, в тяжкі часи
розлуки,
Щоночі снились твої руки,
Ти обіймав мене
крізь час.
Крізь сон, крізь
всесвіт неозорий,
Ні небо, ні
земля, ні море –
Ніщо не
роз’єднало нас!
Торкнись до губ
моїх рукою,
І я залишуся з
тобою,
На день. На ніч.
На все життя…
Українська краса
До болю, до
сліз, до безтями
Кричатиму в
небеса:
«Не снися мені
ночами,
Моя українська краса!
Залиште мене
стежини,
Де бігала
босоніж,
Й пахучі квітки
шипшини,
Й осоки гострі,
мов ніж.
Не снися
старенька хата,
Й лелека в
височині,
Розлога верба,
крислата,
Не снися вночі
мені…
Забудь мене,
річко бистра,
І глиняні
береги.
Не сніться зірок
намиста,
Зелені діброви,
луги…
Не клич мене,
м’ято-рута,
Не скоро прийду
в свій дім…
Розлука – гірка
отрута
В зажуренім
серці моїм…
***
Солоне
море сліз
Так солодко випилось.
Неначе
верболіз
Душа моя вип'ялась
У
синю-синю вись
За обрій у мареві…
Ти
вгору не дивись,
Бо небо затьмарює.
І
плаче воно знов
Сльозинами прісними,
Дивись
– оце любов,
Жоржинами пізніми…
Які
гіркі на смак
Небесні сльози,
А
сонце, мов їжак,
Сховалось в верболози…
|
